Спогади Богданова Федора
Каленовича
жителя села Новоолександрівка Тельманівського району,
ветерана Великої Вітчизняної війни.
жителя села Новоолександрівка Тельманівського району,
ветерана Великої Вітчизняної війни.
На початку жовтня 1941 року,коли німецько-фашистським військам вдалося прорвати нашу оборону в районі Запоріжжя і Новомосковська, небезпека нависла й над Донбасом.
Біля Запоріжжя захищав нашу землю Богданов
Федор Каленович. Він був піхотинцем та захищав Богданівку. Він розповідав: "До самої Богданівки я йшов з іншими піхотинцями вже
вечором, смеркало, залізне полотно йшло на Ахімовку, ну а піхотинці були
південніше, ближче до Сівані. Усю дорогу ми були у наступі, тому що ми три
дні простояли і знову у бій, а на підготовку нам давали лише 45 хвилин. А потім
знову у бій, а німці в окопах позалягають і починають стріляти. У нас у
піхотинців був такий вислів: "Снайперы пехоту пасут". Ми
тільки хочемо перебігти, а в нас на спині мішки і снайпер
починає стріляти та куля пролетіла в мене під мішком і я заліг у окоп. У
мене була така стратегія, що якщо снайпер по мені стріляв і не попав, то
він мене буде чекати на тому містці, де я намагався перебігти вперше, але я був
розумнішим, я проповзав два метри, а потім робив перебіжку. Ми з товаришами, з
командуючими здержали оборону і вигнали німців далі, а фашисти в сподниках
вибігали, тобто вдень, десь о 12 годині, німці і не думали, що румуни будуть
тримати оборону. Після цього наш загін знов йшов у наступ і мене знову ранило. Я
пролежав майже рік у лікарні. Осколок попав в плече, пролетів далі, пробив легеню
і застряг у печінці. Коли лікарі мене спитали як так сталося, то я сказав :"Я
просто не носив каску, а лопаткою прикривав голову від взривів і осколків,
тому рука була піднята і осколок по ній пройшов". Із-за цього мене хотіли
відправити додому, а я їм сказав:"Я смерті не боюся ", і поставив їм таку умову: "Або
я не їду додому з залізом у печінці , або ви витягаєте мені залізо і я йду знову
воювати". Лікарі витягли мені залізо і мене вторично зарахували".
За воїнську відвагу він має такі медалі : медаль Вітчизняної війни 1 степені , медаль "Освободителя" , орден "За мужність" . Багато ювілейних медалей. Всього у нього їх сімнадцять. За роки війни він пережив операції і при тому робили їх йому без наркозу за його проханням.
За воїнську відвагу він має такі медалі : медаль Вітчизняної війни 1 степені , медаль "Освободителя" , орден "За мужність" . Багато ювілейних медалей. Всього у нього їх сімнадцять. За роки війни він пережив операції і при тому робили їх йому без наркозу за його проханням.
"Війна була страшною і безжальною до всіх, кулі так і свистіли пролітаючи мимо голови, я надіюся, що це більше не повториться у нашій країні і ми будемо жити у мирі і злагоді" - говорив Богданов Федор.
Зі слів Богданова Федора Каленовича.
