Боголюбов Микола Миколайович
8(21).3.1909, Нижній Новгород — 13.2.1992, Москва

Після завершення семирічки самостійно займався математикою і фізикою. У 17 років закінчив аспірантуру при Академії наук України.
В 1934—1958 рр. працював у Київському університеті (з 1936 р. — професор).
З 1950 р. — у Математичному інституті АН СРСР і Московському державному університеті ім. М. В. Ломоносова, з 1958 р. — також в Об’єднаному інституті ядерних досліджень (з 1965 р. — директор). У 1963 р. — академік-секретар відділення математики АН СРСР, водночас у 1965—1973 рр. — директор Інституту теоретичної фізики АН УРСР.
Основні роботи з математики і механіки належать до варіаційного числення, наближених методів математичного аналізу, диференціальних рівнянь, рівнянь математичної фізики, асимптотичних методів нелінійної механіки, теорії стійкості, теорії динамічних систем та багатьох інших розділів.
Вивів кінетичні рівняння в теорії надтекучості (1947 р.). Побудував нову теорію матриць розсіяння, сформулював поняття мікроскопічної причинності, отримав важливі результати у квантовій електродинаміці, вивів дисперсійні співвідношення, що мають важливе значення в теорії елементарних часток. Створив послідовну математичну теорію надпровідності (1958 р.), встановив аналогію між явищами надпровідності та надтекучості. Запропонував новий синтез теорії Бора квазіперіодичних функцій, розвинув засоби асимптотичного інтегрування нелінійних рівнянь, що описують коливні процеси.
Ім'я М. М. Боголюбова носить Інститут теоретичної фізики НАН України.

 

Вороний Георгій Феодосійович (28 квітня, 1868 — 20 листопада, 1908) - видатний український математик, родом з с. Журавка на Чернігівщині, засновник кількох сучасних напрямів досліджень в теорії чисел, зокрема, геометрії чисел. Професор Варшавського університету, член-кореспондент Петербурзької Академії наук. Праці Вороного випередили час майже на століття. Побудовані вченим математичні об'єкти, - діаграми Вороного, - в наші дні широко вживають в багатьох актуальних напрямках науки, зокрема, в комп'ютерній графіці, геометричному моделюванні, створенні штучного інтелекту, розпізнаванні образів, конструюванні роботів, медицині, радіаційній фізиці, астрофізиці, кристалографії, археології, тощо. Починаючи з середини 70-х років ХХ ст. роботи Вороного використовуються фахівцями самих різних галузей знань практично в усіх країнах Європи, у США, Канаді, Японії, Австралії, Гон-Конгу, Новій Зеландії. В Сеулі (Корея) існує Дослідницький центр з діаграм Вороного, з ініціативи цього Центру з 2004 року в різних країнах світу проводяться щорічні міжнародні конференції, присвячені узагальненням діаграм Вороного і їх використанню. Навчався у Санкт-Петербурзький університеті у Андрія Маркова. Працював у Варшавському університеті, де вивчав ланцюгові дроби. У Варшаві у Вороного навчався Вацлав Серпінський. Справжнє значення започаткованих ним наприкінці минулого - початку нинішнього століття нових напрямків у галузі теорія чисел розкривається лише в наш час. Праці Георгія Вороного набули особливо великого значення за останні двадцять років. Це пов'язано із розвитком комп'ютерної графіки, молекулярної біології, радіаційної фізики, космології, творенням штучного інтелекту За своє коротке (40 років) життя Г.Вороний написав усього 12 наукових робіт, але 8 з них успішно використовуються саме тепер. Це - унікальне явище, зокрема в математиці, де будь-які відкриття вже через 2-3 роки вважаються застарілими.

 

Кравчук Михайло Пилипович (21 листопада 1892, Човниці, Волинь — 9 березня 1942, Колима) — український математик, академік АН УРСР (з 1929). Професор, вчитель Архипа Люльки – конструктора реактивних авіадвигунів та Сергія Корольова – конструктора радянських космічних кораблів. Методи М.Кравчука використані в США, Японії та інших країнах при моделюванні кібернетичної техніки. Наукові праці М.Кравчука широко використовували американські автори першого у світі комп'ютера. Освіту здобув в Університеті Святого Володимира в Києві. 1924 року отримав ступінь доктора. Учасник багатьох міжнародних математичних конгресів. Надзвичайно широкі контакти із світовою математичною громадськістю. Професор Київського Політехнічного Інституту. Співавтор першого трьохтомного словника української математичної термінології. Наукові праці стосуються алгебри, математичного аналізу, диференціальних та інтегральних рівнянь, теорії функцій та інших розділів математики. На батьківщині вченого мало хто знає, що український учений, професор Михайло Кравчук створив проект першого в світі комп'ютера. Американець російського походження Атанасов при створенні першого комп'ютера користався з наукового доробку українського вченого. Про це випадково дізнався бібліограф українського вченого д-р Іван Качанівський з Вашингтона. Я знайшов листа американського вченого до М. Кравчука, де він пише, що користався його матеріалом, — згадує д-р І. Качанівський. Тільки в 2001 р. у 15 наукових статтях в Америці були використані праці Кравчука. Тепер уже ніхто не сумнівається, що Михайло Кравчук — один з засновників ЕОМ (електронно-обчислювальна машина). Його розробки американці та японці застосували на телебаченні. Його учень, конструктор Сергій Корольов став усесвітньовідомим ученим. Торік ЮНЕСКО внесла ім'я М. Кравчука до переліку найвизначніших осіб. Натомість в Україні про його доробок знають лише фахівці. Іноді його плутають з першим президентом України Леонідом Макаровичем Кравчуком.

 

Сьогодні слід згадати про математика Михайла Олексійовича Лаврентьєва. І хоч він не українець, а росіянин, та жив і працював в Ук­раїні, зробив великий вклад в українську матема­тичну науку. Народився Михайло Олексійович у Казані в 1900 році в сім'ї науковця. Але дитячі та юнацькі роки пройшли у Москві, де у родині Лаврентьєвих часто бували науковці. До їхніх роз­мов часто прислухався юний Михайло, що і вплинуло на вибір молодого чоловіка. Він став математиком. У 1939 році Лаврентьєв переїхав до Києва і Академія наук України обрала його дійсним чле­ном Академії і доручила йому керівництво інсти­тутом математики України. Він створював нові снаряди, які не мала ще жодна армія світу. Адже йшла Велика вітчизняна війна. Було знайдено формули і співвідношення, що визначали спосо­би побудови снаряда та його руйнівну силу. Михайло Олексійович Лаврентьєв брав участь у розробці та створенні першої в СРСР електронно-обчислювальної машини. В Україні М.О. Лаврентьєв заснував наукові школи в галузі теорії функції комплексної змінної та механіки неперервного середовища. М.О. Лаврентьєв підготував багато науковців, кандидатів наук та докторів, які завжди вдячні М. О. Лаврентьєву. Помер Лаврентьєв 15 жовтня 1980 року.

 

Я розповім про великого українського математика Михайла Васильовича Остроградського. Остроградський народився 1801 року у селі Пашенна на Полтавщині в сім'ї поміщика. У 15 років Михайло Остроградський почав відвідувати лекції викладачів фізико-математичного відділення Харківського університету як вільний слухач, а з 27 серпня 1817 року у неповних 16 років став студентом фізико-математичного відділення Харківського університету. У 1818 році, коли Остроградському ледь виповнилося 17 років, він склав іспити за трирічний курс університету і незабаром одержав атестат. 1822—1828 рр. вдосконалював свої знання у Парижі. Працював переважно у Франції та Росії. З 1828 р. професор вищих школ у Петербурзі. Учень Лапласа, Ампера. Викладач Колегії Анрі IV (Париж), професор Петербурзького університету та Морського кадетського корпусу, член Петербурзької АН (з 1830, у віці 29 років), Паризької (з 1856 р.), Римської й Туринської Академій наук. Автор 40 праць з математичного аналізу (нескінченно-малих, інтеґрування раціональних функцій), математичної фізики (диференціальні рівняння поширення тепла у рідких твердих тілах), теоретичної механіки (принцип можливих переміщень, варіаційні принципи механіки, теорія удару, теорія пружності, поширення хвиль на поверхні рідини тощо), написаних переважно французькою мовою, друкованих у «Мемуарах» і «Бюлетенях» Петербурзької АН. Остроградський встановив формулу перетворення інтеґрала по об'єму в інтеґрал по поверхні, названу його ім'ям (формула Остроградського, 1828, опублікована 1831) Світ знає його дослідження з теорії чисел, алгебри, теорії імовірностей та варіаційного числення. Приятелював з Тарасом Шевченком. Член-кореспондент Паризької Академії наук, Російської, Туринської, Римської, Американської академій, почесний доктор Київського, Московського та багатьох інших університетів. ЮНЕСКО у 2001 році внесла М.Остроградського до переліку видатних математиків світу кий у 1861 році і похований у рідному селі.